Вклонися, моя Україно,

Цим людям, величним і скромним,

Що в назвах фронтів титанічних

Пронесли наймення твоє,

Тим словом достойним розкажеш

Своїм поколінням потомним,

Чому їм довічну пошану

Твій вдячний народ оддає.

 

Історія знає чимало знаменних дат, що позначили рубежі прогресу і людства.

Але жодна з них не може зрівнятися із днем 9 травня 1945 року. З тим часом, коли зайнявся світанок, зі швидкістю блискавки рознеслася над нашою країною звістка про перемогу над фашистською Німеччиною.

Відтоді минуло 74 роки. Наша країна за цей час пішла далеко вперед в економічній, соціальній і духовній областях. На спопелілій війною землі піднялися нові міста, села, заводи, фабрики, і посивілі ветерани боїв нині ледь впізнають місця колишніх боїв. Але стрімкий біг часу не викине із пам’яті поколінь роки війни.

Навпаки, чим далі в минуле ідуть події Другої Світової, тим повніше і багатогранніше з’являється перед усім людством ратний і трудовий подвиг людей багатьох країн які протистояли фашистській навалі.

Дорогою ціною дісталася людству ця перемога. Та чи не найбільших втрат зазнала Україна. Під час її окупації гітлерівці закатували більш як 5 мільйонів мирних громадян, ще 3 мільйони загинули на фронтах війни, а близько 2,5 мільйона юнаків і дівчат примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Вщент було зруйновано численні міста і села, заводи і фабрики, соціальні заклади. Трагічну долю стертої з лиця землі білоруської Хатині розділили 97 українських сіл на Волині, 32 -у Житомирській,  по 21 – у Сумській і Чернігівській, 17-у Київській областях.  Понад 10 мільйонів українців залишилося без притулку і засобів до існування.

У період битви за Україну безприкладні подвиги здійснили близько 4 тисяч воїнів 43 національностей, яким було присвоєне високе звання Героя Радянського Союзу. Майже міль­йон рядових, сержантів, офіцерів 1, 2, 3 і 4 Українських фронтів відзначені орденами і медалями

Званням Героя Радянського Союзу було удостоєно понад 2 тисячі українців. Із них 31-го – двічі, а І.Кожедуба – тричі. Серед цих героїв є і мешканці нашого району. Назвемо їх поіменно:

– Білик Петро Олексійович (с. Жуківці);

– Борисюк Сергій Федорович (с. Григорівка);

– Гладуш Федір Пилипович (с. Жуківці);

– Кіянченко Микола Степанович (м. Обухів);

– Конош Володимир Павлович (с. Матяшівка);

– Поштаренко Яків Тимофійович (с. В.Дмитровичі);

–  Ресанов Іван Юхимович (м. Обухів)

Пам’ять про співвітчизників, які віддали життя в їм’я свого народу, здавна в Україні вшановувалася як святиня.

Даниною вдяч­ності і глибокої поваги до всіх тих, хто кував перемогу над воро­гом на фронтах і в тилу, символом їх безсмертя стоять на нашій землі меморіальні комплекси, пам’ятники, обеліски.

Майбутнє нашої країни – це молодь, і дуже важливо, щоб вона зрозуміла помилки минулого і ніколи не повторювала їх знову. Майбутнє будується на досвіді минулого, через те ми повинні знайомити нове покоління з великими подіями, подвигами нашого народу, історичними хроніками та Героями нашої країни. Тому й не дивно, що цими днями в Обухівській районній бібліотеці для дітей пройшла низка заходив до цієї дати, а саме презентація виставки-панорами «1939-1945. Пам’ятаємо.  Перемагаємо» та година пам’яті та примирення «Не загасити пам’яті вогонь».