Обухівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області інформує, що в поточному місяці в с. Гусачівка виникло вогнище сказу у зв’язку із захворюванням кота.

Тому, слід ще раз нагадати про те, звідки чатує небезпека.

Сказ – це гостре інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, за якого уражається центральна нервова система з ознаками поліенцефаломієліту, супроводжується паралічами  і  завжди закінчується смертю.

Людина заражається під час укусу, або коли слина потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену шкіру, через подряпини. Потрапивши до рани, вірус сказу може зберігатися від кількох годин до кількох тижнів, тут він доторкається до нервових закінчень і починає рухатися до центральної нервової системи, де розмножується у нейронах. Після нагромадження в центральній нервовій системі починається відцентровий рух до слинних залоз, що пояснює небезпеку ослинення. Інкубаційний період від 7 днів до року і навіть більше.

Поширюють сказ у природі переважно лисиці, вовки, безпритульні тварини. Захворівши, дикі тварини перестають боятися людей, навіть удень можуть забігати у населені пункти, нападати на людей або тварин.

Сказ у собак. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит, до води байдужа – гідрофобії немає. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко, в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети. Може тікати з дому (до 50 км. за день), нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине – на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але за будь якого випадку поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря.

Найчастіше сама собака стає причиною зараження людини, тому що живе в оточенні людей. Вакцинований собака, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження, в нього не виникає агресивності, бажання кусати, не виділяється слина, вірус сказу в слині відсутній.

Набагато частіше реєструється сказ котів. У котів сказ має значно гостріший перебіг. Перші ознаки: наростаючий неспокій, збудження, хриплий голос, переляканий погляд, агресія, нападає або уникає господарів. Під час нападу тварину важко відірвати від рани через спазм жувальних м’язів. Рани глибокі, краї їхні злипаються і важко піддаються обробці. Це характерно і для укусів лисиць.

Зважаючи на те, що домашні тварини є потенційними перенощиками 45 видів інфекційних хвороб спільних для людей і тварин, власникам необхідно забезпечувати щорічне проведення широкої програми профілактичних щеплень, в т.ч. й проти сказу.

Систематичної вакцинації проти сказу потребують собаки і коти та дикі хижі звірі й особливо актуально це зараз, коли випадки захворювання почастішали.

Важливе значення має процес наближення місця їх мешкання хижаків до населених пунктів і контакти з безпритульними собакам і котами. В цих умовах відбувається наближення вірусу до людини створюється загрозлива епідеміологічна ситуація.

Основним із шляхів контролю сказу є профілактика. Проте заходи профілактики і боротьби мають відбуватися комплексно. Досвід свідчить, що поодинці працівники ветеринарної або медичної служби не розв’яжуть даної проблеми.

При цьому всі заходи, в першу чергу повинні бути спрямовані на виявлення джерела збудника інфекції, до якого належать поряд з лисицями також безпритульні, домашні тварини.

Боротьба зі сказом залишається однією з найскладніших проблем, яка може бути вирішена тільки загальними зусиллями: адміністративно-господарських служб, органів державної ветеринарної та гуманної медицини. Спрямованих на впорядкування утримання свійських тварин, перш за все собак і котів. Своєчасну вакцинацію, відловлювання безпритульних особин, регуляцію чисельності популяції диких м’ясоїдних у природних умовах, широке інформування населення, особливо власників, щодо цієї хвороби та дотримання правил утримання домашніх тварин.

Щороку спостерігається захворюваність одних і тих же видів тварин з незначними відхиленнями.

Собаки та коти являються потенційним джерелом та переносниками інфекції в населені пункти і тваринницькі об’єкти. Особливо слід врахувати епізоотичну роль котів, які мають схильність до бродяжництва та спільні з лисицями місця здобування корму.

Також необхідно взяти до уваги, що тільки частина хворих сказом диких тварин надходить для дослідження, тому реальна їх інфікованість може бути значно вищою, ніж визначено лабораторно.